История Змиевского края

ВИПУСК 1941 РОКУ

___________________________

© Н. М. Комишанченко

Музейний комплекс Зміївського ліцею № 1 ім. З. К. Слюсаренка

Трагічним для навчального закладу, як і всієї країни став випускний 1941 р. 22 червня Зміївська школа № 1 випускала два десятих класи: А та Б. У цей день у районному Будинку культури випускники отримали атестати про середню освіту. Після шкільного балу за традицією колишні вже учні разом з директором та завучем йшли до Сіверського Дінця зустрічати сонце. Радісні, святково одягненні з піснями вони йшли на зустріч світлому майбутньому.

За спогадами Валентини Омелянівни Валевич біля пам’ятника Т. Г. Шевченку вискочила жінка, яка кричала, плакала, говорила незрозумілі слова. І ось серед цієї незрозумілої вимови та сліз прозвучало слово «війна». Директор Тимофій Юхимович Скиба, завуч С. Ляшенко та 30 хлопців і 2 дівчини повернулись не додому, а пішли у районний комісаріат, де написали колективну заяву про добровільне бажання йти на захист Вітчизни. Наступного дня, о шостій ранку випускники 1941 р. погрузилися у полуторку та відправилися на фронт. Більша частина хлопців, директор та завуч загинули на полях Великої Вітчизняної…

У травні 1981 р., у канун Дня Перемоги, актив шкільного музею бойової та трудової слави (така була назва у ті часи) вирішили зібрати відомості про випускників 1941 р. та запросити тих із них, хто залишився живим, на святкування Дня Перемоги.

Рис. 1. Випускники 1941 під час покладання квітів

8 травня на шкільному подвір’ї зібралися усі учні, вчителі. Оплесками зустрічали гостей. Посивілі, схвильовані заходили вони до школи. Більшість із них були звичайно жінки, а багато чоловіків були у військовій формі, бо стали професійними військовослужбовцями. У актовій залі школи їх зустрічали адміністрація школи, учні, актив музею.

Спогади… Перш за все, пригадали тих, хто не повернувся з фронту. Серед них: Н. І. Назаренко, М. І. Стольник, І. К. Сівер, Романченко, В. Г. Канівець, А. А. Козак, І. П. Касьян, А. Б. Литвинський, І. М. Бочка, Б. С. Цимбалістий та ін.

До однокласників звернувся О. Є. Пилипенко, який зачитав свій вірш «Мой друг!»:

…

Но не печалься, мой друг, и украдкой

Пряди седые не прячь от людей.

В наших сердцах наш подвиг солдатский –

Юность, поправшая сотни смертей.

…

Випускники 1941 р. звернулися до учнів з хвилюючими словами вдячності. А полковник Г. Є. Курдибайло сказав: «Вважаю, що ви правильно дієте, що не забуваєте кращих традицій нашої школи, не забуваєте найсвятіше нашого народу – це пам’ять про захисників Вітчизни, відомих і невідомих, про загинувши та живих. Ми, випускники 41-го згадуємо нашу школу з великою вдячністю та теплом».

Рис. 2. Полковник Г. Є. Курдибайло

Після зустрічі у школі випускники 1941 і випускники1981 років поклали квіти до Вічного вогню на пам’ятника невідомому солдату.

На сьогодні у музейному комплексі Зміївського ліцею № 1 створено окрему експозицію, яка присвячена випускникам 1941 р. на протязі всього часу існування названої установи ведеться листування з випускниками того буремного року. У травні перед останнім дзвоником ліцеїсти обов’язково відвідують музейний комплекс, де знайомляться з долями тих своїх попередників, кому завдячують життям та волею.

© Н. М. Комишанченко, 2011

Посилання на цю статтю

Комишанченко Н. М. Випуск 1941 року / Н. М. Комишанченко [Електронний документ] : История Змиевского края. – Режим доступу: http://colovrat.at.ua/publ/6-1-0-136