Главная » Статьи » Труды музейного комплекса Змиевского лицея №1 им. З.К.Слюсаренко

Директори Зміївської першої

print bookmark Опечатка

УДК 929
ББК 63.3(2)6-8

ДИРЕКТОРИ ЗМІЇВСЬКОЇ ПЕРШОЇ

Федір Іванович Заровний (1921–2014)

Федір Іванович Заровний народився 6 лютого 1921 р. в селі Краснознаменка на Полтавщині. Навчався в міській середній школі. 1941 р. закінчив Київське училище протиповітряної оборони, 1951 р. – Загорський (Московська область) учительський інститут, 1958 р. – Харківський педагогічний інститут.

Федір Іванович Заровний (1921–2014)

Рис. 1. Федір Іванович Заровний

Початок Великої Вітчизняної війні застав його на Львівщині, коли він працював на будівництві військового аеродрому. Пробрався додому, на Схід (пішки, а потім потягом), і майже одразу записався добровольцем на фронт.

Під час війни Федір Іванович захищав небо на підступах до Москви, командуючи взводом аеростатів повітряного загородження. Приймав участь у Параді Перемоги у Москві 24 червня 1945 р. та 9 травня 2005 р. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, Трудового Червоного Прапора, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, багатьма медалями.

Після війни Ф. І. Заровний деякий час залишався у Москві, працював завідуючим техлабораторією Ново-Краматорского машзаводу. Згодом вступив до педагогічного інституту. Потім переїхав на Зміївщину.

Фактично педагогічний стаж Федора Івановича розпочався 1945 р. зі вступом до Загорського учительського інституту. У серпні 1949 р. він очолив Пролетарську семирічну школу, потім працював директором Зміївського дитячого будинку, Краснополянської семирічки. Чотири роки (1955–1959) був інспектором шкіл Зміївського району. Протягом п’яти років (1959–1964) очолював Зміївську школу №1. 32 роки свого життя віддав Зміївській школі №2. Останні 10 років перед виходом на заслужений відпочинок у 1991 р., Ф. І. Заровний викладав фізику в Зодонецькій школі.

Майже всі директори шкіл району у свій час були його учнями. А ще серед його випускників люди різних професій, і всі вони – достойні учні свого Вчителя.

Федір Іванович був одним із зачинателів ветеранського руху на Зміївщині. 1987 р. була створена міська первинна ветеранська організація, 1989 р. він став її головою. Був членом президії районної ради ветеранів та головою комітету ветеранів війни та військової служби. Чотири скликання Заровний Федір Іванович обирався депутатом Зміївської міської ради. Крім того, Ф. І. Заровний був одним із активних учасників підготовки до друку всіх трьох видань районної Книги пам’яті Зміївщини. Став засновником учительської династії. Двоюрідний брат, Петро Андрійович Заровний, працював викладачем Гадяцького технікуму. Його діти – Алла Петрівна і Віталій Петрович Заровний стали учителями. Донька Федора Івановича – Ніна Федорівна Большакова (у дівоцтві Заровна) – відмінник народної освіти України, має звання «Старший учитель», працює у Височинівській філії Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка учителем математики. Рідна сестра Ніни Федорівни – Людмила Федорівна Усенко (у дівоцтві Заровна) також відмінник народної освіти України, працює у Харкові. Представниця третього покоління Наталя Сергіївна Євтушенко вчителює, як її дідусь, тітка та мама Ніна Федорівна.

За свою сумлінну працю Федір Іванович Заровний був нагороджений званнями «Відмінник народної освіти України», «Почесний громадянин Зміївського району».

8 березня 2014 р. Федір Іванович Заровний відійшов у вічність.

 

Майя Петрівна Швець

Майя Петрівна Швець (у дівоцтві Крижанівська) народилася 1 травня 1948 р. в м. Щорс Чернігівської області. З дворічного віку мешкає в Змієві. До першого класу Зміївської середньої школи №1 вступила в 1955 р.

Рис. 2. Майя Петрівна Швець

За роки навчання Майя Петрівна пройшла всі традиційні сходинки шкільного життя радянського часу: піонерська та комсомольські організації. Як відмінниця навчання була головою ради піонерської дружини в середніх класах, а в старших – секретарем шкільного комітету комсомолу. Вихованка не тільки школи, а й районного будинку піонерів, в якому відвідувала гуртки з чотирьох до вісімнадцяти років. Неодмінна ведуча вечорів для старшокласників міста, учасниця конкурсів художньої самодіяльності. Влітку 1963 р. Майя Петрівна очолювала міжшкільну бригаду старшокласників (Зміївські школи №1 та №2) на будівництві нового приміщення школи №2. Це перші в той час зароблені старшокласниками міста гроші.

Після закінчення школи з золотою медаллю в 1966 р. М. П. Крижанівська продовжила навчання на хімічному факультеті Харківського держуніверситету (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна).

Перші роки роботи вчителем хімії пройшли в педагогічному колективі школи №1. Подальша трудова діяльність М. П. Швець – це робота директором Зміївської школи №2, а з 1993 р. – директором Зміївської першої. Дослужилася до педагогічного звання учителя-методиста й була нагороджена званням «Відмінник освіти України». Багато учнів Майї Петрівни обрали свою професію, пов’язану з хімічною наукою. Син Сергій, невістка Світлана та онука Валерія також випускники Зміївської першої.

1998 р. Зміївська школа №1 виборола перше місце серед шкіл Харківської області й отримала звання «Школа року – 1998». Це стало великою перемогою навчального закладу, враховуючи, що участь у конкурсі приймали спеціалізовані школи і коледжі. Багато залежала від того, щоб згуртувати колектив школи, зацікавити і вчителів, і учнів, вселити в них велику надію і силу волі. Все це вдалось зробити Майї Петрівні Швець, бо в неї крім великого педагогічного досвіду, є справді організаторські здібності і талант не тільки у навчанні дітей, а й у їхньому вихованні. Серед фіналістів у кожній номінації (а їх було три) були свої переможці, але тільки одна школа була переможницею у всіх трьох – це Зміївська загальноосвітня школа №1 ім. З. К. Слюсаренка.

Маючи активну життєву позицію, Майя Петрівна перебувала на виборній посаді депутата Зміївської міської ради ХХІІІ та ХХІV скликань протягом 1998–2006 рр., була головою постійної комісії з гуманітарних питань. За свою депутатську діяльність нагороджена Почесною грамотою асоціації міст України (№141/04 від 7 грудня 2004 р.).

 

Неоніла Миколаївна Комишанченко

Неоніла Миколаївна Комишанченко народилася в 1936 р. Закінчила Валківську середню школу. У кінці 50-х рр ХХ ст. вся молодь Радянського Союзу мріяла про космос. Мріяла й Неоніла. Тому після закінчення школи поїхала до Одеси вступати до єдиного в країні вишу, який готував спеціалістів космічного зв’язку. І вже майже стала студенткою, коли отримала листа від мами, яка кликала її додому, до Харкова. І Ніла, забравши документи, повернулася та прямо з вокзалу поїхала здавати документи до фізико-математичного факультету Харківського педагогічного інституту ім. Г. С. Сковороди (спеціальність фізика та основи виробництва).

Неоніла Миколаївна Комишанченко

Рис. 3. Неоніла Миколаївна Комишанченко

Педагогічну кар’єру Неоніла Миколаївна розпочала 1958 р. Працювала учителем і завучем у Геніївській восьмирічній школі (1958–1961 рр.), потім а в школі-інтернаті і в школі і робітничої молоді Зміївського району. З 1961 р. її учительська доля була нерозривно пов’язана із Зміївською школою №1. Працювала тут і учителем фізики, і завучем. Як директор школи займалася будівництвом нового приміщення навчального закладу. Н. М. Комишанченко згадує, що перший секретар райкому партії Олександр Симонович Пушкарьов фактично по малюнку в журналі визначився з тим, яку школу слід будувати. Виявилося, що це –чеський проект. Неонілу Миколаївну командирували до Москви – цей проект здобувати. Звичайно, її там ніхто не знав. Виручили наполегливість жінки, яка обіймала посаду секретаря освітянської парторганізації, а також тогочасна назва нашого міста – Готвальд (під час знайомства високі чини з міністерства прийняли її за представника дружньої Чехословаччини).

Неоніла Миколаївна розуміла, що не лише в облаштуванні та комфортності класних кімнат і кабінетів сенс роботи директора, головне, як буде організований навчальний і виховний процес учнів. Досягти цього можна лише при наявності кваліфікованих кадрів, відповідної методичної роботи, а ще доброзичливого мікроклімату в колективі. Вихованці школи у цей період неодноразово ставали переможцями різних олімпіад і змагань у районі, області, республіці. Не обійшла слава і Неонілу Миколаївну, вона отримала звання «Відмінник освіти України».

1991 р. Неоніла Миколаївна вийшла на пенсію, а через рік залишила посаду директора. Але до 2015 р. була завідувачкою шкільним музеєм. Нині займає почесну посаду радника музейного комплексу Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка.

Активна громадська позиція і великий організаторський досвід сприяли тому, що Неонілу Миколаївну 2014 р. було обрано головою Зміївської міської ради ветеранів. Її домівка відкрита для гостей і люди з радістю йдуть до неї, бо знають, що тут доброзичлива господарка завжди дасть пораду до, поможе вирішити ту чи іншу справу. М. О. Ковальов наводить приклад, як для кількох сімей стало несподіванкою, коли Неоніла Миколаївна організувала гуманітарну допомогу: принесла хворим потрібні і недешеві за ціною ліки. Виявилось, що вона попередньо поговорила з лікарями, з’ясувала які медикаменти конче необхідні їхнім пацієнтам. А потім зустрілась з власниками аптечних фірм і умовила їх безоплатно надати цим хворим необхідні ліки.

Вечірня школа

Рис. 4. Неоніла Миколаївна Комишанченко

серед випускників Зміївської середньої школи робітничої молоді

Власні діти Н. М. Комишанченко не стали вчителями, але дружина сина, Вікторія Вікторівна Комишанченко, працює заступником директора у ліцеї. Зате стали фізиками учні: Валентина Спіріна (у шлюбі Сердюченко), Людмила Штефан (професор ХДПУ ім. Г. С. Сковороди), Євген Пушкарьов (професор радіофізики, живе і працює в Америці), Микола Нестеренко, Володимир і Олександр Проскуріни (вони сьогодні є викладачами в НТУ «ХПІ») і багато інших.

Однією з найбільших нагород Н. М. Комишанченко вважає звання соросівського учителя, отримане за збагачення інтелектуальної скарбниці суспільства. Процедура відбору претендентів на премію Фонда Джорджа Сороса передбачала анонімне голосування серед учителів, серед учнів та серед їхніх батьків. Це і є загальним визнанням педагога.

 

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

  1. АВ МКЗЛ. – Ф. 1. – Оп. 10. – Спр. 2. – Арк. 1, 5.
  2. Заровний Федір Іванович // Зміївська районна рада. Зміївський района, Харківська область. – URL: https://zmiev-rayrada.gov.ua/zarovnij-fedir-ivanovich-15-10-13-22-06-2016/ (дата звернення 11.01.2019).
  3. Особова справа Неоніли Миколаївни Комишанченко // Архів Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка.
  4. Особова справа Швець Майї Петрівни // Архів Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка.
  5. Хто є хто у Зміївській загальноосвітній школі № 1 І-ІІІ ступенів. – Зміїв, 2001. – Деп. у музейному комплексі Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка.

 

  1. Династія Заровних. Щасливі, бо причетні до освітян // На алтарь призвания. Очерки о педагогических династиях Харьковщины. – Х., 2010. – С. 161–165.
  2. Зміївський ліцей № 1 ім. З. К. Слюсаренка. 140 років на освітянській ниві (1871–2011) / Під. Ред. Н. М. Комишанченко; Ю. А. Коловрата; Л. Б. Шамрай. – Зміїв, 2011. – С. 71.
  3. Ковальов М. Щаслива стежка довжиною у піввіку / М. Ковальов // Вісті Зміївщини. – 2016. – 29 січня. – С. 7.
  4. На хвилях дитячих голосів / Підг. Т. Логвіна; фото Т. Меркулова // Вісті Зміївщини. – 2013. – 4 жовтня. – С. 3.
  5. Пам’яті Заровного Федора Івановича // Вісті Зміївщини. – 2014. – 14 березня. – С. 6.
  6. Сердюк З. Перша – знову перша / З. Сердюк // Вісті Зміївщини. – 1998. – 27 травня.

 

© Коловрат-Бутенко Ю. О., 04.04.2019

© Беднер Д. І., 04.04.2019

© Зоріна Н. В., 04.04.2019

 

Источник:

Коловрат-Бутенко Ю. О. Директори Зміївської першої / Ю. О. Коловрат-Бутенко, Д. І. Беднер, Н. В. Зоріна // Змиевской общественный вестник. – 2019. – 4 апреля. – С. 6, 16.

Ссылка на эту статью:

Коловрат-Бутенко Ю. О. Директори Зміївської першої / Ю. О. Коловрат-Бутенко, Д. І. Беднер, Н. В. Зоріна // История Змиевского края. – Змиев. – 13.04.2019. – URL: https://colovrat.at.ua/publ/6-1-0-376

Похожие статьи
Поделиться
Мне нравится!
2
Рубрика: Труды музейного комплекса Змиевского лицея №1 им. З.К.Слюсаренко | Дата публикации: 14.04.2019 | Просмотров: 1119 | Ключевые слова: Зміївський ліцей №1