УДК 37.037
ББК 74.200.585.4
ДО ІСТОРІЇ СЕЛА ЧЕРЕМУШНЕ
Черемушне лежить за 7 км на схід від міста Зміїв. Населення становить близько 250 чоловік. Село знаходиться на правому березі річки Сіверський Донець, вище за течією за 7 км розташоване село Мохнач, нижче за течією примикає до смт Зідьки, на протилежному березі – селище Курортне. Русло річки звивисте, на ньому багато лиманів і заболочених озер. У селі є залізнична станція Геніївка. За селом – сосновий ліс. Село засноване в 1689 році.
Рис. 1. Сіверський Донець біля Черемушного
За даними на 1864 рік у казенному селі Замостянської волості Зміївського повіту, мешкало 335 осіб (169 чоловічої статі та 166 – жіночої), налічувалось 91 дворове господарство. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 555 осіб (275 чоловічої статі та 280 – жіночої), з яких всі – православної віри.
Рис. 2. Сіверський Донець взимку
Існує декілька легенд щодо походження назви села. На березі Сіверського Дінця, за декілька верст від Зміївської фортеці був хутір із трьох хат. Йшли козаки весною по річці на своєму човні, що називали в ті часи малою козацькою чайкою, а головним із них був кошовий отаман Іван Сірко. Пристали вони чайкою до берега на привал, вражені красою природи. Зелені луки нагадували оксамитовий шовк, а хатки, що стояли на косогорі потопали в білому цвіті черемухи. Завітав Іван Сірко до хуторян, погостював і прозвав це місце як Черемушна. Ще не раз кошовий отаман робив привал у хуторі. Тож і вони стали себе так звати, як їх назвав Іван Сірко, черемушнянами. Коли при царюванні руського царя Федора Олексійовича, почали адміністративне упорядкування населених пунктів, то мешканці цього хутору сказали, що їх звуть Черемушна. Тож і дали таку назву хутору.
Рис. 3. На вулицях селища
Уродженцем селища є Ковтун Григорій Іванович (1922–1944) – учасник миколаївського десанту (десант Ольшанського, операція по захопленню миколаївського морського порту, що передувала відвоюванню Червоною Армією міста Миколаєва під час Великої Вітчизняної війни у 1944 році), Герой Радянського Союзу.
Рис. 4. Герой Радянського Союзу Григорій Іванович Ковтун
Для селища Черемушне 2019 рік – був ювілейним. Бо за історичними даними роком заснування селища є 1689 рік. Тож, селищу виповнилося 330 років. Встановлення символічного в’їзного знаку з назвою селища було важливим підготовчим кроком до святкування ювілею. Символ селища – лелеки, чорногузи, бузьки дійсно селяться в Черемушному. Лелеку вважають символом сімейного щастя та благополуччя. Ініціатором встановлення в’їзного знаку до Черемушного став Мазуренко Володимир Іванович, харків'янин, неординарна особистість, людина, закохана в природу рідного краю. Та життя непередбачуване. Нажаль, цієї творчої людини вже немає. Але після себе у спадок своїй дружині, Тетериній Тетяні Анатоліївні, Володимир Іванович залишив заповіт, незвичний, це скоріш за все – план дій. Бо те, що вже було ним розпочато, неможливо не завершити. І сьогодні, Тетяна Анатоліївна разом із громадою продовжує втілювати в життя мрії Володимира Івановича. Її садиба є осередком зеленого туризму, де створені музей, світлиця та затишні умови для відпочинку. Без минулого, без духовного коріння, немає майбутнього. Тож створення громадою музею та світлиці отамана Сірка – то є не тільки прагнення зберегти дух старовини, а й відродження національної культури, історії та духовності українців. Щодо музею, то він дійсно є народним, бо тут зібрані не тільки одяг, предмети повсякденного вжитку, а й історія селища в конкретних образах людей, що її творили. Можливо, в майбутньому, мешканці будуть приносити до музею цінні речі їх задля збереження. А можливо, музей ще й стане місцем зустрічі, для уродженців селища, які тут уже давно не живуть, але приїздять до малої батьківщини, щоб зачерпнути духовних сил, доторкнутися до найдорожчого, пригадати незабутні миттєвості свого життя.
Селище Черемушне має значний потенціал для розвитку туристсько-рекреаційної діяльності в сільській місцевості – унікальні кліматичні та природні умови, історична спадщина, традиції і звичаї, гостинність господарів. До того ж, зростає попит на цей вид діяльності з боку міських жителів, які потребують відпочинку від урбанізованого середовища, спілкування з природою. І хоча Харківщина не є лідером у сфері сільського зеленого туризму, першою «ластівкою» у цьому напряму на Зміївщині є агрооселя під назвою «Квітуча садиба». На території садиби розташовані старовинні будівлі, мальовниче подвір’я, зона відпочинку. Власниками садиби зібрана цікава колекція старовинних предметів побуту, гончарних виробів, рушників, меблів тощо. Усі експонати демонструються у музеї, який гостинно приймає відвідувачів. Господарі розповідають старовинні легенди, зібрані у селищі, також тут можна переглянути фільм про Івана Сірка. «Квітуча садиба» оздоблена майстром петриківського розпису, українським художником, Вакуленко Олександром Сергійовичем, заслуженим майстром народної творчості України, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Лауреатом премії імені Данила Щербаківського. Ще один цікавий напрям діяльності садиби – проведення майстер-класів з виготовлення ляльки-мотанки, розмальовки дерев’яних птахів, писанкарства. Для студентів профільних напрямів підготовки можна проводити практичні заняття з питань організації туристсько-рекреаційної діяльності в сільській місцевості, круглі столи, квести тощо. Родзинкою перебування у «Квітучій садибі» стане смакування страв традиційної слобожанської кухні, чаю із запашних трав, цілющого меду.
Посилання на цю статтю:
До історії села Черемушне // История Змиевского края. Змиев. 09.06.2021. URL: https://colovrat.at.ua/publ/1-1-0-427
Джерело:
Краєзнавчі шляхи Слобожанщини: Збірник інформаційно-методичних матеріалів. Х. 2019. Вип. ХІІ. С. 43–45.
Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):
До історії села Черемушне // История Змиевского края. 2021-06-09. URL: https://colovrat.org/publ/1-1-0-427 (дата обращения: 2024-04-26).
Похожие статьи: