УДК 37.037
ББК 74.200.585.4
ДО ІСТОРІЇ СЕЛА ЗІДЬКИ
Слобода Зідьки була заснована 1659 року і увійшла до складу Зміївського повіту. Багаторічна боротьба з кочівниками, міжусобні війни знесилили цей край Слобожанщини, а татаро-монгольська навала у XIII столітті спустошила його. Довгий час ці землі залишались безлюдними. Набіги турок, кримських та нагайських татар, гніт польських феодалів на землях Західної і Центральної України вели до заселення лівобережними українцями південної окраїни Російського царства – Слобожанщини.
З центральної Росії, кубанських та донських степів сюди прибули російські переселенці. Засиляючи цю територію, питали один одного: «Звідки ви прибули? Від кого утекли?». Так поступово утворювався, розростався населений пункт, який дістав назву Звідьки. Проходили роки і слобода стала називатися Зідьки, забувши літеру «в». У XVI столітті починається масове заселення цих земель, бо царський уряд Росії був у цьому зацікавлений, тому переселенців стали направляти, приймати на службу по охороні південних кордонів. Особливо бурхливим заселенням було у 30–40-х роках, коли сюди з Правобережної України прибули учасники повстання під керівництвом Л. Павлюка, Я. Острянина, Д. Гуні і інших. Для захисту переселенців від набігів татар і інших ворогів населення стало створювати укріплення. Жителі займались хліборобством, різними ремеслами. Розвивалися різні промисли: рибальство, бджільництво, млинарство. Але вже з самого початку заселення слободи серед козаків почалося розмежування.
Рис. 1. Пам'ятник на братському похованні
У 60-х роках XVIII століття воєводи Змієва, Зідьок і інших слобод навколо Зідьок почали скаржитися на непослушання українських і російських переселенців.
1668 року спалахнув заколот під керівництвом Івана Сірка, який царський уряд жорстоко придушив. Через два роки козаки Зідьок, Змієва приєднались до повстання Степана Разіна. Населення слободи Зідьки брало участь у повстаннях 1819 року проти феодального ладу, у 1829 році – проти військово-державного кріпацтва. Малоземелля, політична безправність викликала невдоволення людей. їх думки ще збуджували й політичні засланці, які перебування у слободі, зокрема, революціонер П. Олексієв і інші. За участь у революції 1905–1907 жителі селища Зідьки Кравченко і Хорольський були ув’язнені царською владою. Революційна боротьба не припинилась і в роки Першої Світової війни. Згуртувалася підпільна група, яку очолив Наум Олександрович Омельченко.
У 1920–1930 роках на території селища були створені лікбези. 1930 року була відкрита початкова школа, а в 1931 році – створена семирічка, директором якої став М. С. Фарба. 1968 року селу було присвоєно статус селища міського типу. До складу селищної ради входили: смт Зідьки, села Черемушне, Бутівка, Лазуківка.
Багато лиха принесла війна 1941–1945 рр. жителям сіл Зідьківської селищної ради. Села були перетворені на руїни, особливо весною і влітку 1943 року, коли тут проходив фронт. 549 жителів воювали за рідну землю, з них 207 загинуло на фронтах. За хоробрість і відвагу, проявлені в боях, земляки були нагороджені орденами та медалями, а Григорій Іванович Ковтун став Героєм Радянського Союзу. Вулиці в селищі Зідьки та селі Черемушне носять ім’я Г. І. Ковтуна. Його іменем названа Зідьківська загальноосвітньої школи I–III ступенів. На подвір’ї школи встановлено бюст Г. І. Ковтуна, а на вулиці імені Григорія Ковтуна встановлена стела на його честь.
Рис. 2. Бюст Г. І. Ковтуну
У післявоєнні роки зводились нові житлові будинки, упорядковувались вулиці, був побудований будинок культури. Зідьківську школу з семирічки перетворили на восьмирічку, в якій навчалося до 600 учнів. Зараз це велике селище, в якому мешкає майже 4000 жителів, є загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів, амбулаторія, бібліотека, приватні підприємства.
Рис. 3. Музей Зідьківської школи
9 березня 2020 роки для жителів с. Зидьки Зміївського району став справжнім святом. І не тому, що цей день був оголошений офіційно вихідним. З благословення Високопреосвященнішого Єлисея, митрополита Ізюмського і Куп’янського, відбулося освячення і встановлення купола і Хреста на дах новоспорудженого храму.
Святковий молебень очолив благочинний Зміївського округу протоієрей Олександр Білозор. Йому співслужили: протоієрей Павло Протопопов, протоієрей Михайло Шульга, настоятель храму ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» ієрей Олексій Світличний і ктитор храму протодиякон Сергій Зозуля.
Рис. 4. Ктитор храму протодиякон Сергій Зозуля
За богослужінням молився і голова Зміївської Державної адміністрації, виходець з села Зідьки Павло Вікторович Голодніков. На молебень прийшли багато жителів села і гості з усієї округи.
Рис. 5. Голова Зміївської РДА Павло Вікторович Голодніков
Після закінчення молебню всі присутні парафіяни майбутнього храму приклалися до накупольного хреста, і потім вже освячені купол і хрест були встановлені на покрівлю храму.
Рис. 6. Молебень з нагоди відкриття храму
Після завершення установки, відбулася трапеза для всіх присутніх жителів села і гостей цієї події. На трапезі були обговорені важливі питання, пов’язані з майбутнім життям молодого приходу. Найближчим часом планується здійснити першу Божественну Літургію.
Промислом Божим запалилася ще одна лампада на карті нашої Ізюмської єпархії.
Посилання на цю статтю:
До історії села Зідьки // История Змиевского края. Змиев. 11.06.2021. URL: https://colovrat.at.ua/publ/1-1-0-428
Джерела:
Краєзнавчі шляхи Слобожанщини: Збірник інформаційно-методичних матеріалів. Х. 2019. Вип. ХІІ. С. 42–43.
Запалилася нова лампада в с. Зидьки // Сайт Ізюмської єпархії УПЦ. URL: https://izum.church.ua/2020/03/20/zapalilasya-nova-lampada-v-s-zidki/
Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):
До історії села Зідьки // История Змиевского края. 2021-06-11. URL: https://colovrat.org/publ/1-1-0-428 (дата обращения: 2024-04-25).
Похожие статьи: