История Змиевского края

Гісем О. В., Мартинюк О. О. Всесвітня історія: Підручник для 8 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. Х.: Ранок, 2016.

Атлас. Всесвітня історія. Новий час (XV–XVIII ст.). К.: Картографія, 2016.

ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ

Великі географічні відкриття – у всесвітній історії період XV–XVII століть, в ході якого європейські народи здійснили географічні відкриття майже в усіх регіонах Земної кулі. Були знайдені нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії. Європа дала початок загальнопланетарній глобалізації й вестернізації, докорінно змінивши політично-економічну й соціально-культурну карту старого світу. Передовими країнами цього періоду були Португалія і Кастилія (Іспанія), наприкінці періоду – Англія, Франція, Голландія. Рушіями відкриттів були поширення християнства і боротьба з ісламом, розширення володінь і пошук ресурсів (дорогоцінних металів, прянощів, рабів, інших товарів). Європейці отримали нові знання в багатьох галузях науки: навігації, географії, астрономії, етнографії, військової справи, економіки тощо. Християнство перетворилося на панівну релігію планети, завдяки діяльності єзуїтів, домініканців та інших чернечих орденів. Європейські держави заснували заморські торговельні факторії та колонії, поступово вступивши в епоху колоніалізму й імперіалізму. Відбулося невідоме до того часу переміщення осіб, змішання і нищення культур, освоєння і розвиток невідомих територій. Видатними діячами, які здійснили цивілізаційний прорив Європи у цей період, були Христофор Колумб, Васко да Гама, Педру Алвареш Кабрал, Бартоломеу Діаш, Фернан Магеллан, Франциск Ксав'єр, Афонсу де Албукерке, Франсіско Пісарро, Ернан Кортес, Мігель Лопес де Легаспі, Франсіско де Орельяна та інші.

ЛЕОНАРДО ДА ВИНЧИ – ТИТАН ВОЗРОЖДЕНИЯ

Відродження, або Ренесанс (фр. Renaissance – «Відродження») – культурно-філософський рух кінця Середньовіччя – початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

РЕФОРМАЦИЯ СВЯЩЕННАЯ ВОЙНА В ЕВРОПЕ

Реформація (від лат. reformátio – перетворення, виправлення) – церковно-релігійні й суспільно-політичні течії, спрямовані проти католицької церкви, на повернення до біблійних джерел християнства. Набували форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади.

МОСКВА – ТРЕТИЙ РИМ

Чернець Філотей, головний ідеолог великого князя Василія Івановича, близько 1500 року сформулював політичну доктрину «третього Риму». Згідно Філофея, людська історія складається з трьох періодів імперії: перший Рим (де Рим – столиця античної Римської імперії), другий Рим (Константинополь як столиця Візантії) і третій Рим (Москва як столиця майбутньої імперії). У той момент, коли навколо Москви складеться нова світова імперія, історія людства завершиться, бо, вважав Філофей, «четвертому Риму не бувати» («Два убо Рима падоша, а третій стоит, а четвертому не быти»).

ТАЙНЫ ЦАРЯ БОРИСА. «НА ПОРОГЕ СМУТНОГО ВРЕМЕНИ»

Документальний фільм «Сліди Імперії: Таємниці царя Бориса» присвячений Борису Годунову, першого на Русі царя, який посів престол завдяки своїй близькості до Івана IV і вибору Земського собору. Хто він: основоположник російської модернізації, міцний господарник, будівельник, тактик і дипломат або замаскований опричник, узурпатор трону, вбивця, який затьмарив настільки тяжким гріхом долю Росії, кинувши її в кривавий хаос спокутування?

РУССКАЯ СМУТА. ТАЙНЫ СМУТНОГО ВРЕМЕНИ В РУССКОЙ ИСТОРИИ

Цей документальний фільм присвячений періоду Смути, події якої ознаменували початок XVII століття в російській історії. Спробуємо з'ясувати, чим все-таки є Смута, чому російські православні люди виявилися здатні присягнути на вірність самозванців, ким був «Лжедмитрій» і які наслідки Смута мала для подальшого історичного розвитку Російської держави?

КРАТКАЯ ИСТОРИЯ СМУТНОГО ВРЕМЕНИ

Майже тридцять років після смерті Івана Грозного країну лихоманило, правитель змінював правителя, іноземці захоплювали все нові землі, бунти слідували один за іншим. Більше тридцяти самозванців претендували на трон в цю епоху. У Кремлі за підтримки бояр і польських військ правив польський королевич. Навряд чи багато хто з нас знає історію тих далеких часів в найдрібніших подробицях. Автори фільму спробували відтворити для глядачів картину подій останніх років Смутного часу.

ЖИЗНЬ И ЭПОХА ПРАВЛЕНИЯ ПЕТРА I

Петро I Олексійович, прозваний Великий (30 травня [9 червня] 1672 рік – 28 січня [8 лютого] 1725 рік) – останній цар всієї Русі (з 1682 роки) і перший Імператор Всеросійський (з 1721 року). Як представник династії Романових, Петро був проголошений царем в 10-річному віці, став правити самостійно з 1689 року. Формальним співправителем Петра був його брат Іван (до своєї смерті в 1696 році). З юних років виявляючи інтерес до наук і закордонному способу життя, Петро першим з російських царів здійснив тривалу подорож до країн Західної Європи. Після повернення з нього, в 1698 році, Петро розгорнув масштабні реформи російської держави і суспільного укладу. Одним з головних досягнень Петра стало рішення поставленої в XVI столітті завдання: розширення територій Росії в Прибалтійському регіоні після перемоги у Великій Північній війні, що дозволило йому прийняти в 1721 році титул російського імператора. В історичній науці і в громадській думці з кінця XVIII століття по теперішній час присутні діаметрально протилежні оцінки як особистості Петра I, так і його ролі в історії Росії. В офіційній російській історіографії Петра було прийнято вважати одним з найбільш видатних державних діячів, що визначив напрямок розвитку Росії в XVIII столітті. Однак багато істориків, в тому числі Н. М. Карамзін, В. О. Ключевський, П. Н. Мілюков та інші, висловлювали різко критичні оцінки.