История Змиевского края

Очевидно, що в країні, яка зараз зветься Елладою, лише нещодавно з’явилося осіле населення; у давнину ж там відбувалися переміщення племен, і кожне плем’я залишало свою землю щоразу під натиском більш могутніх чужинців. Дійсно, торгівлі, яка існує зараз, тоді ще не було, та й будь-якого міжплемінного спілкування на морі є й на суходолі. І землі свої обробляли лише для того, щоб прохарчуватися. Вони не мали зайвих коштів і не робили деревних насаджень (адже неможливо було передбачити, чи нападе ворог і чи не відбере все добро, тим паче, що поселення не були укріплені). Уважаючи, що вони зможуть добути собі їжу будь-де, люди легко залишали насиджені місця. Тому в них не було великих міст і значного достатку. Найчастіше такі переселення відбувалися в найбільш родючих частинах країни, саме Фессалії та Беотії, а також у більшій частині Пелопоннесу (окрім Аркадії) та в інших родючих областях. Адже саме там, де родючість ґрунтів приводила до певного добробуту, починалися громадянські чвари, унаслідок чого поселення втрачали спосіб оборони і разом із тим частіше притягували до себе жадобу чужинців. В Аттиці з її бідними ґрунтами досить довго не було громадянських міжусобиць, і в цій країні завжди жило одне й те саме населення. Ось один із найважливіших проявів того, що в інших регіонах Еллади через переселення кількість жителів збільшувалася нерівномірно порівняно з Аттикою: наймогутніші вигнанці з усієї Еллади сходилися в Афіни, де вони почували себе в безпеці. Отримуючи право громадянства, ці чужинці настільки збільшили вже з давніх часів населення міста, що афіняни згодом виселяли поселення навіть до Іонії, оскільки сама Аттика була недостатньо великою, щоб умістити таку кількість людей.