20. Племена і народи залізного віку на території сучасної України

Кімерійці, кіммерійці або кімери, кіммери (грец. κιμμέριοι, лат. Cimmerii) – стародавній кочовий народ, який жив на території Північного Причорномор'я (півдня України) в IX–VII століттях до н. е. Більша частина в VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої Азії через нашестя скіфів. Менша частина осіла в Північному Причорномор'ї, змінивши кочовий образ життя, і стала відомою як таври, що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного прикордонного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі). Остаточно кімерійці асимілювалися з місцевими племенами Кримського півострову. Разом з гетами в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру. Назва племені кімерійців не є їхньою самоназвою, оскільки ця назва була дана ассирійцями стосовно всіх племен Північного Причорномор'я. Уривок з ассирійських джерел, де Асархаддон говорить про «воїнів ґімірра», дав підставу ототожнювати їх із кімерійцями

Скіфи (грец. Σκύϑαι; самоназва «сколоти»: грец. Σκολότοι) – екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх кочових племен, що мешкали у VII–III ст. до н. е. на землях Великого Євразійського Степу, тобто від степів сучасної України на заході й до сучасної Монголії та Китаю на сході. Всю цю територію іноді називають Велика Скіфія. На землі нинішньої України скіфи ймовірно прийшли з району Алтаю і Казахстану. За 4 століття життя скіфи пізнали великий розквіт і занепад. Відомості про скіфів засвідчують грецькі (особливо Геродот) і римські автори та археологічні знахідки. З території сучасної України скіфи, внаслідок переселення до Криму та винищення сарматами, зникли на рубежі IV–III ст. до н. е. Подекуди вони відомі аж до III ст. н. е. Невеликі анклави так званих пізніх скіфів зберігалися на території Криму, нижнього Подніпров'я та Бессарабії.

Першими сарматськими племенами на території сучасної України були роксолани та язиги, що зайняли степи Північного Причорномор'я. Близько 125 р. до н. е. вони створили могутню, хоч і не надто міцну федерацію, виникнення якої історики пояснюють необхідністю протистояти тиску східних племен сарматів. Ймовірно, це була типова для кочівників рання держава на чолі з плем'ям царських сарматів. Проте, повторити державний досвід скіфів західним сарматам не вдалося – з середини I ст. до н. е. вони діяли як два самостійні союзи. У степах між Доном і Дніпром кочували роксолани, на захід від них – між Дніпром і Дунаєм – жили язиги. Назва «язиги» походить від одного кореня з давньоруською назвою народу осетин «яси». «Роксолани» – означає в перекладі «світлі арії». Розповідаючи про західних сарматів, Страбон пише: «Кибитки кочівників зроблені з повсті і прикріплені до возів, на яких вони живуть; навколо кибиток пасеться худоба, м'ясом, сиром і молоком якої вони харчуються. Вони слідують за своїми стадами, обираючи завжди місцевості з гарними пасовиськами: узимку в болотах біля Меотиди (Азовського моря), а влітку – й на рівнинах». Язиги першими дісталися в своїх набігах дунайських провінцій Римської імперії. Овідій залишив опис набігів сарматів: «Ворог, сильний конем і стрілою, що далеко летить, широко спустошує сусідню землю. Одні з жителів розбігаються, і з покинутих без охорони полів грабуються багатства, що не оберігаються… Частина жителів відводиться в полон, марно озираючись на села і свої житла, а частина гине жалюгідною смертю, пронизана зазубленими стрілами». Полонених сармати продавали в рабство. Работоргівля була дуже прибутковим промислом. Після завоювання Скіфії сармати зробилися головними постачальниками рабів на невільничі ринки Причорномор'я.

Відеофільм «Скіфи»

Поделиться
Подписаться на новые конспекты уроков
news
© Скурська Л. І. | Дата публікації: 2020-03-24 | Переглядів: 171 | Завантажень: 5 | Рейтинг: 5.0/2

Конспекти уроків надані за ліцензією CC BY-NC