Міщенко Іван Васильович (1922–1987)



Publ ID: 1668955728-509

УДК 929 (477.54)
ББК 92.0+63.3 (4Укр-4Хар-5)

МІЩЕНКО ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ (1922–1987)

___________
© Є. В. Полях
(OrcidID: 0000-0002-1958-7601)
Зміївське наукове краєзнавче товариство

Іван Васильович Міщенко народився 5 травня 1922 року в селі Соколово на Зміївщині у селянській сім’ї. У 1933 році помер його батько, залишивши при матері не тільки сина, а ще й двох сестричок. То й не дивно, що трудове життя Івана почалося в 11 років. Працював причіплювачем, трактористом у Зміївській МТС. Освіта – 7 класів.

Іван Васильович Міщенко

Дев’ятнадцятирічним хлопцем Іван Міщенко пішов служити в армію – було це у грізному сорок першому. Перше бойове хрещення вогнем прийняв молодий воїн на Центральному фронті у 1942 році. Свою фронтову дорогу снайпер-кулеметник почав у складі 768-го стрілецького полку Сталінградського фронту. Тоді на маленькій ділянці землі (700х400 м) в Нижньому селищі на смерть стояли воїни знаменитої дивізії полковника І. І. Людникова. У боях в районі «Барикад» Міщенка важко контузило, його, непритомного, переправили через річку Волга.

Після шпиталю у 1943 році закінчив курси молодших лейтенантів. Молодого командира мінометного взводу направили в 207-й гвардійський стрілецький полк 70-ї гвардійської дивізії 13-ї армії Центрального фронту. 

Укінці вересня 1943 року першим форсував Прип’ять. І невипадково командування 207-го гвардійського Червонопрапорного орденів Суворова, Богдан Хмельницького та Олександра Невського стрілецького полку одному з перших доручило форсувати Прип’ять саме взводу мінометників Івана Міщенка.

Захопивши разом зі стрілецьким підрозділом невеличкий плацдарм, взвод міцно закріпився на відвойованому шматочку берега і забезпечив переправу решті підрозділів полку. Дві роти ворожих солдатів при підтримці танків контратакували сміливців, але мінометники Івана Міщенка вистояли та усі зусиллями відбили шалений натиск ворогів. Тоді німці, обійшовши лівий фланг наших підрозділів, зробили спробу оточити гвардійців. Та командир мінометників своєчасно розгадав задум ворогів. Мінометники не лише відбили контратаку, але й на їх плечах увірвалися в траншею противника, захопили безіменну висоту.

Усі гвардійці взводу за виявлені доблесть і героїзм при форсуванні Прип’яті були нагороджені орденами. Указом Президії Верховної Ради СРСР №11287 від 16 жовтня 1943 року «за успішне форсування річки Дніпро північніше Києва, міцне закріплення плацдарму на західному березі річки Дніпро та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії лейтенантові Міщенку Івану Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Попереду були важкі бої за міста України – Івано-Франківськ, Тернопіль, Львів, визволення Польщі. До останніх пострілів у кінці війни знаходився кавалер Золотої Зірки у бойовому строю. Війну гвардії старший лейтенант І. В. Міщенко закінчив на посаді начальника військово-технічного забезпечення 207-го гвардійського стрілецького полку. Перемогу він зустрічав у Празі, яка бурхливо відзначала своє визволення від гітлерівців. Саме звідси поїхав на Парад Перемоги і 24 червня 1945 року пройшов по Красній площі асистентом бойових прапорів Четвертого Українського фронту. Наступного дня був на урочистому прийомі у Кремлі на честь учасників Параду Перемоги. 

У 1957 році капітан І. В. Міщенко вийшов у запас. Мешкав і працював у місті Івано-Франківську. Неспокійний характер не давав ветеранові війни сидіти на місці. Багато сил і часу він віддав громадській роботі – патріотичному вихованню підростаючого покоління. 

Нагороджений також орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня 11 березня 1985 року, чотирма орденами Червоної Зірки  і медалями.

Не стало Героя 30 березня 1987 року. Похований у Івано-Франківську. На будинку, в якому він жив, рішенням Івано-Франківської міськради було встановлено меморіальну дошку. У рідному селі пам’яті І. В. Міщенка встановлено бюст, а барельєф розміщено на Алеї Слави у місті Змієві. 


ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

  1. Ашитов М. Учасник Параду перемоги // Будівник комунізму. 1984. 9 травня. 
  2. Герои Советского Союза – уроженцы г. Харькова и области // Generalis. URL: http://general.org.ua/glavnaya-stranitsa/geroi-sovetskogo-soyuza/
  3. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. М.: Воениздат, 1988. Т. 2: Любов–Ящук. С.100. 
  4. Героїчні сторінки історії: Книга памяті Зміївщини. 3-є, доп. вид. Зміїв, 2010. С. 62.
  5. Гольдфарб Л. Г., Селіванов В. М., Правовєрова К. Б.Зміїв: Історико-краєзнавчий нарис. Х., 1969. С. 64.
  6. Засядько Г. Синівська вірність Україні // Вісті Зміївщини. 1996. 27 березня.
  7. Мищенко Иван Васильевич // Герои страны. URL: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=8812
  8. Мищенко Иван Васильевич // Память народа. URL: https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie27988760/

Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):

Полях Є. В. Міщенко Іван Васильович (1922–1987) // История Змиевского края. 2022-11-20. URL: https://colovrat.org/publ/8-1-0-509 (дата обращения: 2024-04-27).

Похожие статьи:


Рубрика: Биографиcтика | Дата публикации: 2022-11-20 | Просмотров: 335 | Ключевые слова: Соколів, Соколово