Главная » Статьи » «Історія міст і сіл Української РСР»

Балаклійський район

УДК 93/94 (477.54)

ББК Т63.3 (4Укр–4Хар–2)

 

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОН

Балаклійський район розташований на південному сході області, межує з Чугуївським, Шевченківським, Ізюмським, Барвінківським, Лозівським, Первомайським та Зміївським районами. Утворений район у березні 1923 року.

Район має густу мережу шляхів сполучення. З північного заходу на південний схід його перетинає електрозалізниця Харків — Ростов. Через північно-східну частину району проходить автострада Харків — Ростов.

Балаклійський район

Населення — 92,3 тис. чоловік, з них міського — 51,1 тис. чоловік, або 55,4 процента, сільського — 41,2 тис. чоловік, або 44,6 процента. Густота населення 46,4 чол. на квадратний кілометр. У районі 90 населених пунктів.

Площа району — 1988,1 кв. км. З цієї площі 143 155 га займають сільськогосподарські угіддя, з яких орної землі — 112 145 га. Ліси займають площу в 29 364 га. З північного заходу на південний схід територію району перетинає Сіверський Донець, його притоки — Крайня Балаклійка, Балаклійка, Волоська Балаклійка, Чепілька, Ляхівка. Правий берег Дінця досягає 80 м над рівнем моря, зрізаний ярами, лівий — рівнина. У районі є багато озер. Найбільші з них — Лиман, Леб’яже, Тишкове. Грунти в переважній більшості чорноземні.

Територія району багата на корисні копалини. Тут зустрічаються унікальні запаси карбонатних глин, які в багатьох місцях виходять на поверхню. Найбільші поклади глин знаходяться між селами Міловою і Глазунівкою, де потужність пластів досягає 400—500 метрів. Це цінна сировина для цементної промисловості.

Особливо багаті надра району на природний газ. Шебелинське родовище — одне з найбільших у Радянському Союзі, а по видобутку газу — найбільше в Європі.

Шебелинський газ постачається багатьом областям країни. Він використовується не лише як паливо, а й як сировина для хімічної промисловості. Газ містить 97—99 проц. метану, з якого можна виготовляти близько 300 різних цінних речей: гуму, мінеральні добрива, пластмаси, штучні шкіру, волокно, хутро та інше.

У районі знаходяться великі запаси кам’яної солі, пласти якої досягають 5— 8 м, біля с. Петрівського є поклади вугілля та залізної руди. В басейні Дінця значні запаси будівельного різноколірного піску, комишу та торфу.

У зв’язку з відкриттям Шебелинського газового родовища, будівництвом Балаклійського цементного заводу, Савинського цукрового заводу, Шебелинського газобензинового заводу тощо промисловість набирає все більшого значення у господарському розвитку району. Скарб Шебелинки використовує Шебелинський газобензиновий завод. В найближчі 2—3 роки поруч з Балаклійським цементним заводом виростуть заводи: шиферний, азбоцементних труб, синтетичного волокна.

У 1965 році промислові підприємства району виробили продукції на суму 94125 тис. крб. Найбільші підприємства — Шебелинське газопромислове управління, де у 1965 році видобуто 28,6 млрд. куб. м газу, Балаклійський цементний завод, на якому тоді ж вироблено 1317,7 тис. тонн цементу, та Савинський цукрозавод, де вироблено 461 612 цнт цукру. На підприємствах району працює 4381 робітник.

Головний напрям сільського господарства району — зерновий і м’ясо-молочний. У районі 30 колгоспів і 6 радгоспів, є районне об’єднання «Сільгосптехніка», кілька міжколгоспних спеціалізованих організацій.

Колгоспи і радгоспи району домоглися значних успіхів в піднесенні сільськогосподарського виробництва. На їхніх ланах працюють 1337 тракторів. Кількість комбайнів з 1963 по 1966 рік збільшилась в 1,2, автомобілів — в 3 рази.

В районі діють міжколгоспні Савинський і Петрівський відгодівельні пункти з одноразовим розміщенням 20 тис. свиней і 1600 голів великої рогатої худоби, на відгодівлі якої спеціалізуються колгоспи «Червоноармієць», «Іскра» та «Родина». В 1965 році на відгодівельні пункти та спеціалізовані господарства припадало 73,9 проц. м’яса, проданого державі районом, в т. ч. свинини — 91,7 процента.

За самовіддану працю 90 передовиків тваринництва і 21 буряковод у 1966 році одержали урядові нагороди.

Всі села району електрифіковані і радіофіковані. До послуг населення три будинки культури, 45 клубів, 69 бібліотек (без шкільних), 61 кіноустановка, 2 музеї, два університети культури, один університет правових знань. В клубах працюють 286 гуртків художньої самодіяльності, в яких беруть участь 3440 чоловік. Крім районної газети «Серп і Молот», в радгоспі «Красный Октябрь» видається багатотиражна газета «Будівник комунізму», в колгоспі «Серп і Молот»—«За урожай».

У районі 67 шкіл, з них 13 середніх, 29 восьмирічних і 25 початкових, де навчаються 15 254 учні, працюють 857 учителів, з яких 34 — відмінники народної освіти, 2 — заслужені вчителі школи УРСР. Є тут 8 лікарень, 3 диспансери, 7 лікарських, 44 фельдшерсько-акушерських пункти та 10 колгоспних пологових будинків, де працюють 1595 медичних працівників, в їх числі: 1 — заслужений лікар УРСР, 2 — відмінники охорони здоров’я.

В населених пунктах району діє 300 торговельних підприємств, товарооборот яких тільки у 1965 році становив 31 448 тис. карбованців.

Робітники, колгоспники і службовці району докладають усіх зусиль для успішного здійснення накреслень Програми КПРС. За роки п’ятирічки район дасть Батьківщині більше 135 млрд. куб. метрів голубого палива, виробить понад план 11 млн. тонн високоякісного цементу, на кінець п’ятирічки хліборобами району намічається довести валовий збір зерна до 586 447 тонн, цукрових буряків — 623 050 тонн, м’яса — 37 739 тонн, молока — близько 200 тисяч тонн, яєць — понад 38 млн. штук. Це буде гідний вклад трудящих району у виконання п’ятирічки, у створення матеріально-технічної бази комунізму.

 

Посилання на цю статтю:

Балаклійський район  // История Змиевского края. – Змиев. – 14.10.2017. – URL : https://colovrat.at.ua/publ/17-1-0-342

Категория: «Історія міст і сіл Української РСР» | Добавил: Yurata (14.10.2017)
Просмотров: 121 | Теги: Балаклія, Історія міст і сіл Української РСР, Балаклійський район