УДК 93/94 (477.54)
ББК Т63.3 (4Укр-4Хар-2)
ДО ІСТОРІЇ ВИСОЧИНІВКИ
______________________
© Ю. О. Коловрат-Бутенко
(OrcidID: 0000-0002-3294-3308, Google Scholar ID: uS94OvgAAAAJ),
Зміївське наукове краєзнавче товариство
Село Височинівка (у 1918–2016 рр. – Пролетарське) знаходиться на правому березі річки Мож в місці впадання в неї річки Вільшанка (правий берег), вище за течією і на протилежному березі річки Вільшанка розташоване село Водяхівка, нижче за течією на відстані за 3 км – місто Зміїв, на протилежному березі – село Чемужівка. Через село проходить автомобільна дорога Т2112.
Згідно з даними археологів, перші поселення виникли тут ще за часів неоліту. Неподалік від села було знайдено багатошарове поселення, що відноситься до епохи неоліту, а також до Катакомбної, Зрубної, Бондарихінської та Черняхівської археологічних культур. За своєю типологією археологічні знахідки неолітичної доби відносяться до Культури ямково-гребінцевої кераміки. Мешкали тут і племена лісостепових скіфів.
Новий етап життя села розпочався в середині ХVІІ століття, у зв’язку з заселенням Слобожанщини. 1780 року було створено Харківське намісництво, яке поділялося на провінції. У складі Ізюмської провінції перебувало Баїаклійське комісарство, землі якого роздавалися у поміщицьке володіння служилим людям. В «Описах Харківського намісництва кінця XVIII століття» подано перелік володарських земель Балаклійського комісарства. Серед назв наведених сіл є й Височинівка, яке належало колезькому асесору Ковалевському та підпрапорному Височину, якому село і завдячує своєю назвою – Височинівка.
Головною гордістю і красою села був Височинівський монастир, який знаходився у підпорядкуванні Зміївської соборної церкви Святої Трійці. В археографічній збірці «Старинные города Харьковщины. Змиев» повідомляється, що ця Соборна церква володіла селом Височинівкою і хуторами Водяківкою, Лаврівкою та Чемужівкою. Височинівський монастир володів великими земельними, сінокісними та лісовими масивами, мав у своєму розпорядженні ріки й озера, млини, солеварні, броварні, медоварні, сукновальні. Становище монастиря різко змінилося після Лютневої революції 1917 року. Монастирські землі були розкрадені малоземельними селянами. Після розгрому більшовиками Збройних сил Півдня Росії (денікінців) восени 1919 року Височинівський монастир припинив своє існування. Частину його приміщень було зруйновано, частину передано до колгоспного плодопитомника. У 1937 році Височинівський Казанський чоловічий монастир було зруйновано. Чудодійна Казанська ікона Божої Матері зникла. Уцілілі споруди монастиря використовували як гуртожиток радгоспу (до 1980-х рр.) та сільський клуб (до 2007 року).
Рис. 1. Дореволюційна світлина Височинівського монастиря
Рис. 2. Височинівський монастир на дореволюційній літографії
Рис. 3. Остання будівля (трапезна) з комплексу Височинівського монастиря. © Фото А. Ф. Парамонова
Під час Великої Вітчизняної війни Пролетарське зазнало нацистської окупації (з 22 жовтня 1941 року) і було остаточно звільнено 17 серпня 1943 року. На честь загиблих під час звільнення села воїнів на їхньому братському похованні встановлено пам'ятник.
Рис. 4. Пам'ятник на честь воїнів, загиблих під час Великої Вітчизняної війни
У 1923 році в селі була заснована школа, тепер – Височинівська філія Зміївського ліцею №1 ім. З. К. Слюсаренка.
З 2019 року на території села працює Архангело-Михайлівський храм Ізюмської єпархії УПЦ.
26 лютого 2020 року з благословення Високопреосвященнішого Єлисея, митрополита Ізюмського і Куп’янського, «Піщанська» ікона Божої Матері прибула з міста Ізюма в Зміївське благочиння. Вранці 26 лютого, з міста Зміїва, після молебню в Свято-Троїцькому храмі, ікона Пресвятої Богородиці «Піщанська» була доставлена в с. Височинівка.
Рис. 5. «Піщанська» ікона Божої Матері в Зміївському благочинні
Хресною ходою Велику Святиню зустріли біля воріт духовенство і парафіяни нового храму на честь ікони Божої Матері «Височинівська». У самій церкві був відслужений водосвятний молебень з читанням акафісту Іконі Пресвятої Богородиці «Піщанська».
Богослужіння очолив благочинний Зміївського округу протоієрей Олександр Білозір. Йому співслужили: протоієрей Потапій Цурцумія, протоієрей Михайло Шульга та клірики храму ієрей Геннадій Ноздрачов і протодиякон Сергій Зозуля.
Після закінчення молебню Святиня в супроводі духовенства, вирушила на поклоніння до Зміївського Геріатричного пансіонату. Більшість постояльців пансіонату, незважаючи на проблеми зі здоров’ям і похилий вік, вийшли зустрічати Чудотворну ікону.
Рис. 6. Архангело-Михайлівський храм Ізюмської єпархії УПЦ
У холі будинку престарілих духовенством, разом з благочинним, був відслужений водосвятний молебень за здоров’я самотніх людей похилого віку і про тих, хто за ними доглядає. Під час молитви, зверненої до Цариці Небесної, всім присутнім були подаровані маленькі іконки – у вигляді образу Пресвятої Богородиці «Піщанської».
Рис. 7. Тимчасовий відкритий храм на честь ікони Божої Матері
Потім Святиня вирушила в Свято-Успенський храм с. Соколово, де з хвилюванням і молитвою очікували зустрічі з «Піщанської» іконою Богородиці місцеві жителі і прихожани церкви.
У Свято-Успенському храмі, також, як і в Височинівці, був відслужений водосвятний молебень з читанням акафісту «Піщанської ікони Божої Матері». Богослужіння очолив настоятель Свято-Покровського храму с. Тимченки протоієрей Потапій Цурцумія, у співслужінні настоятеля Свято-Успенського храму с. Соколово протоієрея Михайла Шульги і колишніх паламарів і вихідців з громади Соколовського храму ієреїв Сергія Тергоева і Михайла Ворошилова.
Після закінчення молебню відбулося чаювання з солодощами для всіх присутніх в честь приїзду Святині і улюбленого народом свята Масляної, а Пресвята Богородиця відправилася в подальшу подорож по храмах Ізюмської єпархії.
ДЖЕРЕЛА:
- Краєзнавчі шляхи Слобожанщини: Збірник інформаційно-методичних матеріалів. Х. 2019. Вип. ХІІ. С. 37–38.
- Благодатна Радість Височинівки і Соколово // Сайт Ізюмської єпархії. URL: https://izum.church.ua/2020/03/04/blagodatna-radist-visochinivki-i-sokolovo/ (дата звернення 05.07.2021).
- Казансько-Височинівський монастир // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / Гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12176
- Героїчні сторінки історії. Книга пам'яті Зміївщини. Вид. 3-є, доп. Зміїв, 2010. С. 144.
© Ю. О. Коловрат-Бутенко
Посилання на цю статтю:
Коловрат-Бутенко Ю. О. До історії Височинівки // История Змиевского края. Змиев. 05.07.2021. URL: https://colovrat.at.ua/publ/1-1-0-436
Библиовебографическое описание (ДСТУ 8302:2015):
До історії Височинівки // История Змиевского края. 2021-07-05. URL: https://colovrat.org/publ/1-1-0-436 (дата обращения: 2024-04-24).
Похожие статьи: