Главная » Статьи » Географическое краеведение

ВОДОЙМИЩА МІСТА: ГОЛОВНА РІЧКА ХАРКОВА

ВОДОЙМИЩА МІСТА: ГОЛОВНА РІЧКА ХАРКОВА

________________________________

© І. Ю. Саратов (1930 – 2012)

 

Репринтне видання статті

Саратов І. Водоймища міста : головна річка Харкова / І. Саратов // Вечірній Харків. – 1975. – 7 січня.

 

Ніхто не стане суперечити, що головна річка Росії – Волга, на Україні – сивий Дніпро-Славутич. А яку з харківських річок: Харків, Лопань чи Уди можна назвати головною? Гадаю, що нею може бути Сіверський Донець.

Порівняйте самі. Протяжність русла річки Харків у межах міста (від Великої Данилівки до злиття з річкою Лопань у центрі міста) становить 15 кілометрів, протяжність русла Лопані (від Дергачів до злиття з Удами) становить близько 25 кілометрів, а довжина русла річки Уди (від Куряжа до Безлюдівки) близько 30 кілометрів. Протяжність «донецького русла» в межах нашого міста майже в 20 разів більша, ніж цих річок, разом узятих. «Річка» з донецької води, очищеної до питних якостей, тече водогоном нашого міста, довжина якої перевищує 1300 кілометрів. Протягом року цією «річкою» подається понад 150 мільйонів кубометрів води.

Це ретельно очищена питна вода. А ще із Сіверського Дінця в Харків щороку перекачується 60 мільйонів кубометрів води для технічних цілей. За задумом харківських інженерів ця вода, перш ніж напоїти заводи, повинна наповнити В'ялівське та Лозовеньківське водосховища, обводнити всю лісопаркову зону нашого міста, освіжити Журавлівський та Олексіївський гідропарки, заповнити каскад майбутніх водойм на річці Немишлі, потім промити 40 кілометрів річкових русел Лопані й Харкова у межах міста. І вже нижче міста донецьку воду забиратимуть заводи для технічних потреб.

У літній період, коли власні води у річках Харків і Лопань не вистачає, майже 90 процентів стоку цих річок складає вода, що перекачується по трубах із Сіверського Дінця. Розповідь про роль донецької води в місті Харкові – це не мрії про далеке майбутнє. Більшу частину «донецького» комплексу водопостачання й обводнення нашого міста уже виконано.

Десять років тому на річці Сіверський Донець була побудована гребля. Вона утворила штучне море, завдовжки понад 65 км з площею водного дзеркала майже 100 квадратних кілометрів. Це водосховище одержало назву Печенізьке. Побудовані всі споруди, що входять у систему перекачування донецької води від Старого Салтова до Лозовеньківського водосховища, реконструйовано В'ялівське водосховище, давно вже Журавлівська та Олексіївська водойми стали улюбленими водними парками нашого міста. Не припиняється будівництво «донецького» комплексу й нині. До цього ми ще повернемось, а нагадування про основні вузли комплексу були необхідні, щоб підкреслити значення Сіверського Дінця як джерела водопостачання і обводнення нашого міста. Але органічний зв'язок міста Харкова з Дінцем значно тісніший. Електроенергію для обертання моторів і освітлення квартир харків'ян одержують з Есхару і Зміївської ДРЕС, розташованих на Дінці. Шебелинський газ і балаклійський цемент також надходять у Харків з берегів Дінця.

Вздовж берегів цієї річки розміщені основні кисневі «комори» Харківської області. Тут ростуть наші ліси. Більш ніж на 200 кілометрів простягнулася зелена стрічка придонецьких лісів через  Харківську область. Більші ліси розташовані між Старицею і Рубіжним, у трикутнику між Старим Салтовом, Печенігами й Чугуєвом, нижче Змійова, біля Коробових Хуторів та в районі Ізюма.

Зелена лісова смуга і голуба стрічка Печенізького водосховища на шляху сухих східних вітрів, що дмуть у бік Харкова і вливають на формування мікроклімату нашого міста й області.

У зонах відпочинку Харківщини розташовано 170 оздоровчих закладів, де щороку відпочиває більше 100 тисяч харків'ян. Більшість здравниць розташовані на берегах Дінця. Отже, незважаючи на те, що Сіверський Донець не перетинає основних харківських вулиць і майданів, його можна вважати головною річкою Харкова. Слід зазначити, що з кожним роком Донець наближається до Харкова. Цьому сприяє забудова міста у східному напрямку і вдосконалення засобів зв'язку.

Вже відомо, що в майбутньому останні станції метрополітену першої і другої черг наблизять нас до Дінця на одну третину.

Але розповідь про Донець була б неповною, якби ми не згадали про славне минуле нашої річки. Літописці називали її Великим Доном. Із шкільного віку всі добре пам'ятають про шлях «із варяг у греки». Але про те, що існував інший, не менш давній шлях від центру слов'янських поселень до чорноморських грецьких колоній і Персії, знають не всі. Цей шлях починався від Дніпра і проходив по Десні до Чернігова, за Черніговом по Десні і Сейму до древнього Курська. Потім волоком з верхів'їв Сейму у верхів'я Дніпра і вниз по Дінцю на Дон до Азовського моря, яке в ті часи називалося Руським морем, а сам Донець – Руською річкою.

На берегах древнього Дінця і його приток стояли міста, залишки яких археологи знаходять у всіх куточках Харківської області. Нині тут побудовані Харків, Вовчанськ, Чугуїв, Ізюм, Балаклія та багато інших міст.

 

© І. Ю. Саратов, 2012

 

Посилання:

Саратов І. Ю. Водоймища міста : головна річка Харкова / І.Ю.Саратов // История Змиевского края [электронный документ]. – Режим доступа : http://colovrat.at.ua/publ/13-1-0-242

Категория: Географическое краеведение | Добавил: Yurata (06.03.2012)
Просмотров: 2292